Иван Бабенко. Під знаком Терезів (Лінія долі). На обрії - море.

Отрывок из художественно-документального очерка «Під знаком Терезів» писателя-мариниста Бабенко Ивана Сергеевича (г.Харьков).

На обрії - море.

Перекидання резервного війська до району бойових дій от-от мало завершитись. 

Багато станцій і полустанків промайнуло обабіч, все ближчим ставало море, якого багато хто з-поміж резервистів ще ніколи в житті не бачив. 

Яке воно — оте Чорне море? 

Чи чорне насправді, чи синє, чи сіре?

— Хлопці, море на обрії!

Всі, хто протиснувся, з’юрмились біля вагонних дверей, з цікавістю вглядаючись у неозору синяву, що рухалася, мерехтіла, то бігла до берега, то відступала.

Тут, поблизу Анапи, мали, дотримуючись уже прифронтового маскування, зібратись у захищеному місці й чекати на судно. 

Воно заміріло, хоч і очікувано, але все ж якось несподівано.

Братія пожвавилась, прикидаючи, як краще розміститись для далекого морського переходу на кораблі. 

Дорога морем обіцяла бути і нелегкою, і небезпечною.

Судно все ближче і ближче. 

Тільки як йому безпечно причалити до берега, коли повітря так і кишить од ворожих бомбардувальників?

Ледь встигли подумати, як із-за хмари по-хижацьки вислизнули один за одним два ворожих пікірувальники. 

Ще мить, і самотній беззахисний кораблик вмить оповився димом і вогнем. 

На очах він гинув і зник у морських хвилях.

— Нічого собі початок… — скрушно поповзло поміж приголомшених таким поворотом подій бійців.

— Розмови! — обірвав балакунів командир. 

— Приготуватись до вантаження на резервне судно!

Воно й насправді надійшло надвечір. 

Необстріляні ще піхотинці 44-ї армії Закавказького фронту поспіхом, але без зайвої метушні, заповнювали трюми і палуби.

Уже з настанням темряви непомітно відчалили і взяли курс на захід. 

Ні запитань, ні розмов. 

Пророкувати подальший розвиток подій ніхто не наважувався…

Як нелегко давалися нашим воїнам ті вогненні милі і кілометри, пригадував пізніше один з-поміж учасників тих буремних подій капітан І рангу запасу І. Марков. 

У ті дні він командував групою керування артилерією головного калібру на крейсері «Красный Кавказ».

28 грудня 1941 року на корабель прийняли багато військ і техніки. 

Щоправда, ніхто не знав, де й на коли саме заплановано очікувану операцію – підготовка до неї проходила в цілковитій таємниці.

Надвечір того ж таки дня «Красный Кавказ» та інші кораблі вийшли в море. 

Тоді й оголосили, що належить висадити десант безпосередньо в порт Феодосію. 

Спершу погода сприяла переходові. 

Та потім зчинився шторм.

Глибокої ночі корабель наблизився до берега, захопленого ворогом. 

Усі вдивлялися у темряву, відшукуючи поглядом наші підводні човни, які сигнальним вогнем мали показати точку повороту в затоку.

На той час до Криму вже було перекинуто частини 51-ї армії. 

Десант захопив частину берега і, ведучи важкі бої, відтягав на себе від Феодосії крупні сили противника.

Разом із «Красным Кавказом» до Феодосії наближувались інші кораблі. 

На катерах перекидались 300 моряків-добровольців штурмової групи.

Командир висадки капітан І рангу Басистий уточнював з командиром передового загону десанту майором Андреєвим деталі бойових дій. 

Турбувало, чи зуміють катери за такого сильного шторму здолати загородження, прорватися в порт і висадити штурмову групу.

А слідом у дію вступали міноносці, які мали разом із крейсером увірватися в порт. 

Крейсер «Красный Крим», висадивши десант, мав заякоритись на рейді.

В чорному небі спалахнули дві білі ракети. 

Сигнал: катери прорвались через загородження, вхід до гавані вільний. 

Крейсер відкрив артилерійський вогонь, розтинаючи спалахами гармат темінь ночі.

Окреслились обриси причалу. 

Готувались до заведення швартові кінці, а війська – до висадки. 

Вони мали викинутись на берег, як тільки крейсер пристане до молу.

Хвилі заважали ошвартуватись. 

Противник, освітлюючи акваторію порту ракетами й прожекторами, вів по крейсерові шалений вогонь.

Під бортом вибухали міни та снаряди, автоматні і кулеметні черги осипали корабель градом куль. 

З’явились убиті й поранені. 

Щоб подавити вогонь противника, командир крейсера наказав кожній гарматі й кулеметові вести стрільбу самостійно.

Дуель розгорялась. 

Ворожий снаряд влучив у гарматну башту, викликав пожежу порохових зарядів. 

Їх викинула за борт. 

Зрештою крейсер причалив. 

На палубі вибухають снаряди, та основні сили десанту уже на березі.

Бій кипить на вулицях Феодосії. 

Час відчалювати. 

Завдання виконано.

Из альманаха ХОО "Маринист" ВСПМ

Иван Бабенко. Під знаком Терезів (Лінія долі). Третя міна — твоя!

Иван Бабенко. Під знаком Терезів (Лінія долі). За завданням Ставки.